На сцену виходять вчитель і два хлопчики і дівчинка.
Перша повела мову дівчинка:
Світла зіронько Христова!
В день Різдва мені з'явись
Й пісня Ангелів, чудова
Хай лунає, як колись...
Поведи мене до яслів,
Щоб побачити "маля";
В Його очі святі, ясні
Хоч заглянути здаля.
* * *
Хлопчик:
Я хотів би з пастухами
Бути в полі, як в ту ніч;
Стріти Ангелів з піснями
І почути з неба річ!
Я б ніколи не злякався,
А зрадів би дуже там
І, раніш за всіх примчався,
Щоб "малятко" привітать!
* * *
2-ий хлопчик:
А я б хотівби з мудрецями
В дім дарунки принести,-
Зошит, фарби з олівцями
І батіг,- овець пасти,
Щоб овечки - люди світу,
Всі послухались Христа
І Любов з небес освітить
Й стане вся земля свята.
Не піде Він на Голгофу
І не буде розп'яття,
Без гріхів і без пороку
Буде вічне "тут" життя!
* * *
Учитель:
Час, нам дітки, не вернути,
А Христос у світ прийшов,
Щоб до Бога прийшли люди
Й прийняли Його Любов!
І жили в святій любові
Його учні серед зла.
Будьте ж ви завжди готові
Слухать Господа слова!
Він навчить як свято жити
Й не любити "світ гріха",
Завжди з Господом ходити
Й доля вас мине лиха.
Ось, давайте заспіваймо
Пісню з небом і людьми
Про "малятко" пригадаймо,
Бог як став таким, як ми!
Всі встали на ноги і почали співати Різдвяну пісню.
2010р. Вячеслав Радіон.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 4749 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Одинокая женщина... (Беседа первая) - Сергей Сгибнев Одинокая женщина. Этим сказано все:
Окруженье и взгляды; поведенье ее,
Настроенье изменчиво, не ухватишь за нить.
Одинокая женщина…. Ну, кого же винить?
Почему одинокая? Ведь, на зависть другим,
Ты взяла и характером, да и всем остальным.
Только жизнь все не клеится, а идет стороной –
Тот любимый, единственный строит счастье с другой.
Одинокая женщина, как чужая жена –
На минуту желанная, а потом не нужна.
Счастья хочется женщине, только где же возьмешь?
Получается, вроде бы, понарошку живешь.
Это стихотворение Ларисы Беккер я прочитал в письме одной моей знакомой. Уверен в одном – это не поэзия «О…» – это крик. Крик одинокого сердца! Как много их вокруг, вот таких одиноких женщин и мужчин, у которых есть, казалось бы, все, а вот «жизнь все не клеится, все идет стороной…»!!
